загрузка...
Місяць жовтень — це вже осінь,
Сумні мрії світ вкривають,
А серденько в дівчиноньки
Шепче «люблю» і «кохаю».
Між сумними деревами
І хатина сумна стала.
Нема цвітів, нема рожі,
Нема її, бо зів’яла.
Не сумуй, дівчино мила,
Не сумуй, моя кохана,
Час вже близько — ми зійдемось,
Країна змете тирана.
Не сумуй за тими днями,
Що провели ми з тобою.
Не лякайся ти нічого.
Я в Авшвіці* теж з тобою.
Ще засвітить місяченько,
Як світив колись над нами,
Своїм сяйвом освітив нас,
Серця наші об’єднались.
І та зіронька ясненька,
Вона тобі пригадає,
Хто був милий чорнобривий,
Кого вірно він кохає.
Защебече соловейко
В верболозах над рікою,
На Вкраїні, в ріднім краю —
Там пізнались ми з тобою.
Не сумуй, дівчино мила,
Не сумуй, моя кохана,
Час вже близько — ми зійдемось,
Вкраїна змете тирана.